Тема. Поняття про основні галузі господарства І технології, які в них застосовуються. Правила внутрішнього розпорядку І правила безпечної роботи в шкільних майстернях - страница 16

2)Канарка, птах сімейства вьюркових. У природі звичайний птах на Канарських островах, Азорських островах і на острові Мадейра. У 15 столітті завезена в Європу й одомашнена. Виведено багато порід декоративних і красиво співаючих канарок.
Дика канарка — птах невеликих розмірів (довжина тіла 12-14 см.). Оперення самця сірувато-зелене з темними подовжніми смугами, на черевці зеленувато-жовте. Оперення самки тьмяно-сіре. Місцями проживання є гірські ліси.

^ Утримання канарки

Канарка легко приручається, цілком довірлива, піддається «вихованню» і успішно розмножується в домашніх умовах. Канарки можуть жити в домашніх умовах 15-18 років, поміщають їх у клітках і вольєрах.

Клітки виготовляють із твердої породи деревини: бука, дуба, ясена й ін. Можна користатися металевими клітками. Їх легше мити, простіше обшпарити. За формою найбільш зручні прямокутні клітки. Розміри кліток повинні бути такими, щоб птах у ній могла вільно рухатися, літати і достатніми для того, щоб можна було установити в ній 1-2 жердинки в один ярус.

Величина клітки 30-35 см. у довжину, 20- 22 см. у ширину, висота 27-29 см. Відстань між прутиками — не більш 1,2-1,4 см. Дверка в клітці повинна розташовуватися збоку. Дно повинне бути обов'язково подвійним, бажано з тонкої нержавіючої сталі (внутрішнє дно) і обов'язкове висувним, щоб легше було чистити клітку, змінювати в ній пісок і проводити дезінфекцію. Чистити клітки необхідно не рідше двох разів у тиждень.

Годівниці можна ставити на дно клітки, але це найчастіше приводить в антисанітарний стан корм і клітку. Бажано все-таки, щоб годівниці в клітках були висувними. У такому положенні легко діставати їх при годівлі і пташкам буде менше занепокоєння.

У клітці повинно бути сідало для птаха, що представляє собою круглі жердинки товщиною не більш 1,5 см.

Канарки люблять купатися. Купання очищає шкіру і зміцнює оперення. Вода для купання повинна бути кімнатної температури.

Після дезінфекції клітки на дно клітки насипають чистий, сухий річковий пісок, тонким шаром здрібнену яєчну шкарлупу від яйця. Пісок і яєчна шкарлупа служать мінеральною підгодівлею птаха, підтримують її здоров'я і сприяють травленню. Після цього в годівниці насипають корм і ставлять його на місце годівлі.

Вода для питва повинна бути кімнатної температури. Її наливають у скляний чи порцеляновий посуд невеликого розміру.

Клітку розташовують у добре освітленому місці, але не на сонце, не на вікні і не на протязі. Якщо кімната закривається, можна і потрібно випускати птаха політати. Спочатку 5-10 хвилин, а потім до 40-45 хвилин.

Папуги загін птахів. Нараховує 1 сімейство, 7 підродин, 324 види. Папуги живуть головним чином у тропіках. Довжина від 9,5 див до 1 м. Самочки менше самців.

Утримання папуг не представляє особливих труднощів. Клітка підбирається для папуги по розмірі, нерідко улаштовуються вольєри, де можна розмістити різні види разом. Переселяючи в нову клітку, птаха переживають стрес, нерідко перестають їсти. Необхідно давати папугам літати по будинку: цьому як какаду корисно вправляти лапки з допитливому птаху необхідно не тільки розім'яти крильця, але й оглянутися. У клітках передбачаються всілякі жердинки і кільця.

Крім свіжої води в поїлці, необхідно 1-2 рази в тиждень давати медяну воду (1 частина меду на 1 частину кип'яченої води; сюди ж додають таблетку полівітамінів). Чергуючи з медяною водою, дають воду із соком чорної і червоної смородини, журавлини. Для мінеральних підгодівель використовують виварену протягом 5 хвилин товчену яєчну шкарлупу, крейду, черепашник, деревне вугілля, таблетки глюконата і гліцерофосфату кальцію і навіть стару штукатурку. У теплий час року в клітку кладуть шматок лугової чи лісової дернини. Папуги люблять купатися, але вода не повинна бути холодної.

Природна розмаїтість кормів для папуг в умовах домашнього змісту цілком відтворити неможливо. Птахам, що потрапили в неволю дорослими, особливо важко звикнути до зміни харчування. Купивши такого птаха, варто пропонувати йому різноманітний корм, домагаючись максимальної розмаїтості. Зернової корм — основа харчування. Його повинно бути в надлишку. Це суміш різних сортів проса, вівса, пшениці, коноплі (небагато, тому що від її жиріють), канаркового насіння, соняшника, кукурудзи. У суміш додають горіхи (волоський, лісові і фундук, мигдаль, кедрові горішки). Якщо немає повної суміші, то можна давати й окремі компоненти, частина зерна повинна бути неочищеною, навесні й узимку пророщеною.

Папуги люблять свіжий сир, із задоволенням їдять білу булку, особливо розмочену в молоці чи чаєві. Не слід пропонувати папугам м'ясо, ковбасу, шинку, вершкове масло. У природі папуги їдять безліч фруктів, п'ють їхній солодкий сік. Їм підходять солодкі сорти яблук і груш і привізні тропічні фрукти, ретельно вимиті. З ягід підходять спіла полуниця, малина, чорна смородина, горобина свіжа і сушена. Дають скибочки дині, кавуна. Люблять папуги шматочки морквини, гарбуза, сирої картоплі.

Папугам, особливо середнім і великим, живучим поодинці, життєво важливе спілкування з людиною. Полюбивши людини, папуга обожнює, коли його гладять і чешуть, нагадуючи в цьому відношенні багатьох кішок. Головна умова навчання папуги людської мови — він повинний бути без пари. Молоді птахи, природно, навчаються швидше дорослих.
^ VI. Практична робота
Завдання. Влаштування годівниць для диких птахів.

6.1Вступний інструктаж.

^ 6.2 Поточний інструктаж

VIІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія

Учитель пропонує запитання:

1.Які види домашньої птиці ви знаєте?

2.Які умови утримання домашньої птиці?

7.2 Заключна частина:


УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____

Тема: Домашні тварини.


Мета уроку: Засвоєння знань про види та породи домашніх тварин(котів, собак). Формування вмінь утримувати домашніх тварин в залежності від виду та породи. Виховувати доброту, бережливе ставлення до тварин, акуратність. Розвивати увагу, світогляд, логічне мислення, пам’ять.

Обладнання: фотографії порід домашніх тварин.

Тип уроку: Комбінований.


^ Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V. Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI. Практична робота (15 хв.)

VII. Підсумок уроку (3 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

    1. Які види ті породи домашніх птахів ви знаєте?

    2. Яких умов необхідно дотримуватись під час розведення курей?

    3. Які особливості утримання канарок?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами ознайомилися з свійськими та декоративними прахами. Сьогодні ми ознайомимося з умовами утримання собак і котів, оскільки ці тварини прикрашають наше життя.

^ IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) дидактичні завдання:

V. Вивчення нового матеріалу.

При виборі собаки необхідно враховувати свої житлові умови: місце проживання, розмір квартири, кількість членів родини. У городян собака живе в квартирі, де їй виділяють постійне місце, бажано у віддаленні від опалювальних приладів і не на протязі. Як підстилку найкраще використовувати ватяний чи солом'яний матрац зі знімним чохлом, що змінюють 2-3 рази в тиждень, або щільний коврик. Для маленьких собак це може бути кошик з матрациком. У сільських умовах собаку можна утримувати поза будинком у дерев'яних будках. Стіни і підлогу роблять подвійними, а між дошками кладуть утеплювач. Ставлять будку на опорках. Знімний дах дозволяє робити прибирання усередині будки. У холодний час року на дно кладеться підстилка із соломи. Не можна утримувати собак у тваринницьких приміщеннях і не рекомендується тримати їх на ланцюгу.

Собак необхідно вигулювати незалежно від умов утримання. Після прогулянки лапи оглядаються і миються теплою водою. Вовну, намочену під дощем, також необхідно витерти насухо м'якою ганчіркою. Собак, що проживають в квартирі, миють не часто. Для цього використовуються різні спеціальні шампуні, вибір яких достатній. Зуби собак не мають потреби в особливому догляді й очищаються самі по собі при правильній годівлі. Вуха необхідно ретельно оглядати й обробляти спиртом. Варто провести дегельмінтизацію собаки при наявності в неї глистів, тому що деякі з них небезпечні для людини, а для боротьби з блохами й іншими паразитами треба використовувати спеціальні засоби.

Відомо, що утримання дорослого собаки і його здоров'я вимагають набагато менше турбот, якщо він правильно вирощений, вихований і навчений, а також використовується за призначенням. Кожен власник собаки повинен дотримуватись правил утримання тварин у місті: вигулювати собаку треба тільки у відведених для цього місцях; не можна дозволяти йому забігати на дитячі майданчики, клумби та у під'їзди; агресивного собаку варто виводити в наморднику і не спускати з повідця; у громадських місцях також необхідно тримати собаку на повідку. Під час перевезення собак треба дотримуватись вимог ветеринарної служби.

У поводженні собака як би запрограмована на безмежну любов до хазяїна. Собака звичайно відчуває його стан і разом з ним переживає радість, сум, тривогу. Однак, не слід забувати, що собака сприймає світ по-своєму. Поводження його зв'язане з приналежністю до зграї, і з цим треба рахуватися. Хоча людина і собака не знають мови один одного, вони можуть легко обмінюватися інформацією. Існує цілий ряд зовнішніх ознак, за якими уважний хазяїн може оцінити стан свого “друга”. Взаємне спілкування значно полегшується при правильному вихованні собаки.

Кішки різних порід розрізняються розмірами і масою тіла, формою тулуба, кольором очей, довжиною та кольором окрасу. По останній ознаці породи розділяють на довгошерсті (перська, колорпойнт), напівдовгошерсті (ангорська, балинезийская, бірманська, мэйн-кун, сибірська й ін.), короткошерсті (рекси, єгипетський мау, сіамська, російська блакитна, британська). Сіамську й орієнтальну кішку часто виділяють в окрему групу. До короткошерстого відносяться також безхвості кішки. На відміну від собак, породи кішок не мають службової спеціалізації. На земній кулі живе порядку 600 млн. домашніх кішок.

Кішка, при всій турботі про неї і любові людини, не стає його рабом і зберігає свою індивідуальність, залишається особистістю. Кішка має потребу в тісному контакті з хазяїном: вона любить поглажування, лежання на колінах, «розмови». Але при цьому контакт можливий лише при її бажанні. У кішки, яка довгий час позбавлена можливості спілкуватися з хазяїном виникає стрес. Кішки володіють і негативними рисами. Насамперед це періодичні прояви агресивності, часто пов'язані з неправильним поводженням з кішкою. Хоча кішка — тваринне незлобне, і її агресивна реакція найчастіше буває оборонною, усе-таки поступово ці прояви закріплюються і входять у звичку.

Позитивною особливістю кішок є їхня вірність тій місцевості, що стала їх житлом. Консервативність в основі котячої природи визначає її тягу до осілості, і кішка нерідко повертається до свого колишнього житла, якщо хазяїн змінює місце проживання. Кішка на відміну від собаки — індивідуалістка, вона не любить підкорятися, виконувати накази, чому-небудь навчатися. Тому примусове дресирування неможливе, якщо в кішки немає інтересу до тих чи інших вправ. Далеко не кожну кішку вдається навчити ходити на повідку. Важка справа — привчити кішку до чистоти. Кошенята одержують перші навички гігієни від кішки-матері, до місячного віку вони вже самостійно освоюють свій «туалет». Кішку не можна часто карати, та й робити це треба дуже обережно, уважно спостерігаючи за реакцією тварини на ті чи інші дії.





До інших осіб котячого роду ці тварини відносяться терпимо, якщо ті нічим їм не загрожують. Своє житло і територію в безпосередній близькості від нього кішка вважає своїм особистим володінням. Свій район кішка намагається розширити за рахунок сусідніх територій, позначаючи ароматичною речовиною, виділюваним залозами.

Повагою і взаємною терпимістю визначаються відносини двох чи декількох кішок, що живуть в одному будинку. Їм властиво піклуватися один про одного, спати разом, доглядати за кошенятами. Навіть коти, що виросли в одному будинку, не конфліктують. Коли кішки знаходяться в зграї, «колективі», вступають у дію свої закони — тут принцип верховенства однієї тварини над іншою.

Дивне в кішках почуття часу й уміння дотримувати розпорядку дня. Причому поводження проживаючої в будинку й обмеженої в просторі кішки відрізняється від поводження кішки, що володіє свободою переміщення. Спить кішка досить багато — на це в неї іде дві третини життя.

Одним з найсильніших для кішки є мисливський інстинкт. Кішка має велике терпіння в чеканні здобичі. Вона — природжений ловець мишей, але пристрасть до полювання не завжди продиктована почуттям голоду. Навіть кішка, що приймає їжу від людини, любить полювати і приносить здобич у будинок хазяїна як подарунок.

0919424112179428.html
0919507936028956.html
0919618471496813.html
0919700397087368.html
0919807734335154.html